Сергій Бурлаков
І шани, і довір’я гідний,
Над блиском рейкових рівнин
Встає мій край металургійний,
Високовольтний
дніпровий.
Жаркі любов і хист у нього,
Бо до вогню він здавна звик.
У кожній рисі горнового
Читаю смагле:
степовик.
Усе тут так переплелося,
Що силоміць не розірвать.
Руда
з вугіллям,
сталь
з колоссям,
Краса з любов’ю, з братом брат.
Звідкіль його вогниста врода,
З яких джерел його могуть,
Що кришить
скель
грімку породу,
Що засіває зерном грунт?
Із трудівничого завзяття,
Із дружніх рук,
з духовних надр
Та врода, те могуття взяті
І віддані
навіки
нам.
Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.
